Римський Колізей (Італія)
Колізей – найбільший амфітеатр
у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у
75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей”
походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або
“пагорб сатани”.
На честь урочистого відкриття
Колізею свято в Римі тривало 100 днів поспіль. Публіка отримувала подарунки у
вигляді золотих монет та солодощів. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму,
осі якої становлять близько 1156 і 188 м. Висота зовнішніх стін складала 48 м.
В Колізеї за виставами мали змогу спостерігати одночасно понад 50 тис.
глядачів.
Ряди глядачів в римському
амфітеатрі, на відміну від Греції, розподілялися за соціальною ознакою. Для
захисту публіки від дощу і палючого сонця над ареною натягували тент з полотна,
що закріплювався до високих мачт. Арена мала дерев’яну підлогу, котра зазвичай
засипалася піском. Підлога могла опускатися і підніматись. Інколи вона
наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї
відбувались морські битви зі справжніми кораблями.
В теперішній час ця пам’ятка
давньоримської архітектури вражає своєю величчю і станом збереження, хоча за
часи свого існування вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Ця
гігантська споруда потерпала від впливу землетрусів, пожеж та повеней. У
Колізей декілька разів потрапляла блискавка.
Статуя Христа
Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)
Велична статуя
Христа, який руками немов обіймає усе місто, була зведена на горі Корвокадо у
1931 році. Відтоді статуя двічі піддавалась реставрації: у 1980 році незадовго
перед першим візитом Папи Римського до Ріо, і в 1990 році, коли на горі була
встановлена система підсвітки
Христос
стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та
охороняючи його. Гора Корковадо – частина національного парка Тижукі, який
займає більше 3000 гектарів.
Статуя була
виготовлена у Парижі. Автори скульптури – дизайнер бразилець Геїтор да Сільва
та французький скульптор Пол Ландовськи. Побудова цієї статуї тривала 5 років,
а офіційне відкриття відбулося 12 жовтня 1931 року. Вже через кілька років вона
стала справжньою візитівкою Ріо-де-Жанейро.
Сьогодні
відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її
відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро
можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або
ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській
адміністрації в майже 2 млн. доларів США.
Велика Китайська
стіна (КНР)
Велика
китайська стіна (кит. — «довгий замок у десять тисяч лі») — кріпосна стіна на
півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші
ділянки споруджені в 4-3 ст. до н.е.
Проходить
стіна з сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до
пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Загальна довжина всіх її ліній 6 352 км
(3 948 миль), висота 6,6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої
частини близько 6,5 м, верхньої близько 5,5 м. На всьому протязі Великої
китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у
головних гірських проходів — фортеці.
Великий
китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної
стіни династії Мін (17 століття). Будівництво муру в основному було закінчено
до 213 року до н.е. Крім 300 тисяч солдат у будівництві стіни приймали участь
сотні тисяч мобілізованих селян. «Самим довгим цвинтарем світу» називають
Великий китайський мур, де захоронено біля 400 000 чоловік.
Священне місто інків Мачу-Пікчу
(Перу)
Мачу-Пікчу
(інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, на висоті
від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа — 32 592 гектара.
Вершина Мачу-Пікчу перебуває «під захистом» більш високої Уайна-Пікчу (інк. –
„молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси
відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.
Інки
побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці — у самому серці
Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами.
Могутня імперія інків — нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами
Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх
порівнюють лише з тибетськими ченцями.
Мачу-Пікчу
цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. Археологи досі вражені
чіткістю планування міста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди
мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з
обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші
підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може
пройти лезо бритви!
Мачу-Пікчу
нараховує більше 200 приміщень і окремих будівель, храмів, житлових споруд,
оборонних стін з кам'яних блоків, що показує, якого разючого мистецтва досягли
інки у будівельній справі. Давні архітектори подбали навіть про дренажну й
зрошувальну систему, що складається з безлічі вузьких каналів, які впадали в
широкий центральний.
Мотиви, що
спонукали жителів поспішно покинути Мачу-Пікчу, дотепер невідомі. Теорій на цей
рахунок безліч: можливо, у місті виникла епідемія невиліковної хвороби, або
спалахнула локальна громадянська війна, або місто атакували ворожі племена, або
ж з якої-небудь причини різко скоротилася кількість доступної питної води.
Найбільш імовірно, що населення покинуло святилище, щоб зберегти його існування
в секреті від завойовників і, тим самим, уберегти від неминучого руйнування.
Піраміда майя
Чічен-Іца на півострові Юкатан (Мексика)
Головною
пам'яткою Чічен-Іца є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають «Ель-Кастильо»,
що в перекладі з іспанської означає «замок».
Піраміда була
побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені
майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан»
мовою майя означає «пернатий змій».
Висота
піраміди 25 метрів, на її верхньому майданчику розташований храм. В основі
піраміди — квадрат зі стороною 55,5 м. На сторонах піраміди — 9 терас, по одній
на кожну область царства мертвих. Так майя уявляли собі потойбічний світ — те
місце, куди вони відправлялися після смерті.
До вершини
піраміди ведуть чотири широких крутих сходів-драбин, поділених на 18 прольотів,
кожний з яких відповідав місяцю року, адже в календарі майя було 18 місяців.
Кожні сходи
складаються з 91 щаблинки. Якщо число щаблинок сходів помножити на кількість
сходів (4) і розглядати платформу на вершині піраміди, на якій стоїть храм, як
ще одну сходинку, то одержуємо 91 x 4 + 1 = 365 — кількість днів у році . Ці
цифри — зовсім не випадковий збіг. Учені зробили висновок, що майя поклали в
основу побудови піраміди календарний принцип. Та й сама піраміда, можливо, мала
якесь астрономічне значення.
Піраміда
орієнтована суворо на чотири сторони світу. Сходи, що розташовані на північному
боці піраміди, унизу по краях кінчаються зміїними головами, які є символом бога
Кукулькана.
Палац-мавзолей
Тадж-Махал (Індія)
Мавзолей
збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї
коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею
передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в
п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра.
Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму
спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати
декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж
за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.
В 1629 році
Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання
намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно
супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини.
Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної
дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.
Для
спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років
(приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та
інших країн Сходу. Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20
тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці
приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в
одному склепі з Мумтаз Махал.
Покинуте античне
місто Петра (Йорданія)
Петра була
столицею давньої імперії Набатеїв і розташовувалася на перехресті караванних
шляхів Аравійської пустелі. Місто видовбували у скелях з ІХ ст. до н. е. і до
40 р. н. е.
Більше 2-х
тисяч років тому Петра була лише місцем тимчасового пристанища кочових арабів —
набатейців, вихідців з півночі Аравійського півострова. З декількох печер у
скелях, що легко обороняються, місто Петра поступово було перетворене
набатейцями на неприступне місто-фортецю
Набатейці були
відважними вояками і дивовижними інженерами водночас. Вони зуміли на той час
збудувати унікальне місто з підземними тунелями та водогоном.
Петра і
дотепер становить частину володінь бедуїнів. Вони зустрічають відвідувачів зі
своїми конями та верблюдами, щоб влаштувати екскурсію у дійсно незабутнє
червоно-рожеве місто.
Щоб туди
потрапити, необхідно пішки або верхи пробратися крізь страшнувату ущелину Сік —
величезну тріщину в піщанику, довжина якого трохи більша 2 км. Це петляючий
вузький прохід між нависаючими скелями, що майже замикаються на висоті більше
90 метрів.
Наприкінці
ущелини з півмороку у всій своїй пишноті постає найбільш вражаючий палац —
Ель-Хазне (Скарбниця). Ця велична пам'ятка стародавності вирубана у цільній
скелі і має висоту близько 42 м та ширину 30 м.
Немає коментарів:
Дописати коментар